
Я очікувала книжку про "трюки" з якими б дитина ковтала ложку за ложкою а я лишень би прихвалювала її. Замість цього отримала психологічний підхід взагалі до їжі та самого процесу, адже автор психолог і працює з маленькими дітьми і їх родинами вже багато років.
Книжка спрямовує погляд батьків на них замих. Як ми їмо? Що ми їмо? В які моменти ми їмо? Які емоції вкладаємо у іжу яку пропонуємо дитині. Коли згадуємо про дитинство, які у нас асоціації з їжею?
Раніше чомусь було прийнято запихувати в дітей те що їм не подобається або коли їм вже не лізе. Пояснює автор що нехтуючи відчуттями та побажаннями дитини ми їй підсвідомо кажемо: "роби що тобі кажуть навіть якщо це проти твоїх почуттів", "хто робить все що йому кажуть того люблять і приймають".
Мене чесно вразив підхід цієї книжки до чогось що ми часто сприймаємо як просту річ: сів і поїв. А тут виявляється ми передаємо стільки важливої інформації малюку на рівні підсвідомості. Багато розладів зі здоров'ям чи з їжею виникають самі через такі підсвідомі програмування батьків. Ми виплескуємо власні приховані емоції на дітей навіть не підозрюючи це.
Я пам'ятаю як не любила супи в дитинстві, пам'ятаю як їла суп зі смаком сліз. Пам'ятаю і смачні вечері на які бігла з двору без усіляких сперечань. Через їжу ми маємо турбуватись і любити наших дітей, і як будь-яка справжня любов, любити не змінюючи іншого.
Книжка коротенька і читається дуже-дуже лего. Рекомендую :)
Comments