
Вперше читаю автора. "700 сторінок це мабуть про багато подій", подумалось мені. Та мене виликими томами не залякати. На карантині чим товстіша книжка, тим краще. Буває тільки звикнеш до героїв, краєвидів а казочці вже кінець.
Отож далекий і не зовсім, 2007 рік. Литва вступає у Шенгенську Зону, дозволяючи усім своїм громадянам без перешкод перетинати кордони будь-якої країни Європейського Союзу.
Три пари друзів вирішують податись у пошуки кращого життя у три різні країни: Франція, Британія та Італія. В них романтичні ідеї про ці країни і про життя у них. Так як у всіх нас коли ми дивимось фотки в Інстаграмі тих то там живе і хто чомусь не викладає ні своїх злиднів ні сміття на вулицях. От і герої цієї книжки лишать позаду свої домівки у бажанні мати кращі можливості, кращі роботи і, зрештою, кращі життя.
Ми будемо спостерігати за тим як їм доводиться боротись з нікчемними роботами, самотністю у чужій країні і бажанням повернутись додому. Також ті що лишаться будуть змушені щось змінювати в своєму житті і завдяки новим ідеям будувати своє майбутнє.
Хто найбільше мене вразив то це чоловік на ім´я Кукутіс. Він вірить що його покликання це допомагати своїм землякам там де з ними трапилась якась біда. Отже цей дідусь з дерев´яною ногою подорожує Європою як справжній хіппі. Робить автостоп, спить у людей які його до себе візьмуть (справжній тобі Couchsurfing) і розраховується у закладах старовинними срібними монетами.
Ця історія, чи збірка історій, змушує задуматись про те хто більш щасливий. Той що мусить втратити усе аби казати що живе закордоном, не там де знайомі і виставляти в соціальних мережах фотки з вільного дня ніби так завжди профодять час? Чи може ті що лишаються вдома, будувати своє щастя на батьківщині своїх предків?
700 сторінок пролетять дуже швидко...
Comments